Кінь

                                                                                                            

     

               Дмитро  Павличко 

 

Мій кінь стояв на місячнім толоці,

Дививсь на зорі й плакав. Ніч ясна

       Світилася в його печальнім оці,

Світл́ами грала всесвіту стіна.

Я не спитав його, чого він плаче,

Хотів, але не зважився, не зміг,

Бо думав я, що засягнув коняче

Ласкаве серце фірманський батіг.

Тепер я знаю - він не плакав з болю,

А з подиву і щастя: небеса

Горіли, як розсипана по полю,

Пропахла конюшиною роса.